<<
>>

Подорожі Америго Веспуччі: "від­криття" Нового Світу — Америки.

Першим, хто висловив сумнів у тому, що X. Колумб відвідав під час своїх подоро­жей найвіддаленішу східну окраїну Азії, був видатний італійський вчений-гуманіст П'єтро Мартіре д'Ангієра (ісп.

Педро Мартір), котрий ще у 1494 р., побачивши привезених до Іспанії "індіанців", зазначив, що "люди, привезені Ко­лумбом, не належать до жодної з відомих націй. Вони не індійці, не негри, не маври, вони не схожі й на підданих ве­ликого хана. Це якісь нові люди. І це якийсь Новий Світ" .

Та за життя самого X. Колумба відкриті ним землі офіційно продовжували вважати "Індіями". Тому коли у 1507 р. (че­рез рік після смерті X. Колумба) у лотаринзькому місті Сен- Дьє вийшла друком латинською мовою фундаментальна праця "Вступ до космографії з необхідними для неї основа­ми геометрії та астрономії. До цього чотири плавання Аме­риго Веспуччі і, крім того, опис Всесвіту як на глобусі тих частин світу, про які не знав Птоломей і які відкриті в най­новіші часи", автором якої був вчитель космографії місцевої сен-дьєської гімназії — Мартін Вальдземюллер, нікому і в голову не могло прийти, що готується "викрадення конти­ненту".

У своїй книзі М. Вальдземюллер помістив уже відомий європейській громадськості "Лист Америго Веспуччі про острови, відкриті ним під час його чотирьох подорожей", доповнивши його детальним власним коментарем, де й за­значив, що хоча люди від давніх часів поділяли населену частину світу на три частини — Європу, Азію та Африку, Америго Веспуччі під час своїл подорожей відкрив четверту частину. Чи справді син нотаріуса, флорентієць Америго Матео Веспуччі (1451/1454—1512), якому поталанило послу­жити й іспанцям, і португальцям, устиг протягом 1499 1504 рр. узяти участь аж у чотирьох трансатлантичних подо­рожах до узбережжя Південної Америки, точно не відомо , однак у своєму "Листі..." він усі їх описав і своєрідно підсу­мував їхні наслідки в такий спосіб: "Ці країни слід назива­ти Новим Світом. Ніхто з наших предків не мав жодного уявлення про країни, які ми бачили, і про те, що в них є...

Більшість із них гадали, що на південь від екватора немає материка, а тільки безмежний океан, який вони звали Ат­лантичним, і навіть ті, хто вважав за можливе знайти тут материк, з різних причин дотримувалися думки, що він не заселений. Тепер моє плавання довело, що такий погляд неправильний і різко суперечить дійсності. Адже на південь від екватора я відкрив материк, на якому деякі долини засе­лені значно густіше людьми й тваринами, аніж у нашій Європі, Азії та Африці" . Отож, цілком логічно вважаючи колумбійські "Індії" і "Острови"Америго різними частина­ми суші, М. Вальдземюллер запропонував назвати цю чет­верту частину світу Америкою, трохи переінакшивши ім'я її "першовідкривача", оскільки в тогочасній науці вважалося,

що континентам можна давати тільки жіночі імена. Ну а ко­ли помилка з'ясувалася, стало вже пізно щось міняти: Новий Світ на всіх європейських картах уже іменували Америкою, і перейменовувати його на Колумбію було справою марною.

Щоправда, спочатку географічне поняття "Америка" по­ширювали лише на південну частину Нового Світу, назива­ючи, як і раніше, Північну Америку "Західною Індією" (Вест-Індія). Однак у 1538 р. знаменитий фламандський картограф Гергард Меркатор уперше видав карту Нового Світу, на якій поділив його на "Південну частину Америки" та "Північну частину Америки", після чого поняття "Амери­ка" почали використовувати узагальнено для усього Нового Світу, що став відтоді сприйматися єдиним материком, який складається з двох континентів — Північної Америки і Південної, кордоном між якими був визнаний Панамський перешийок.

<< | >>
Источник: Рубель В.А.. Історія цивілізацій доколумбової америки. Навчальний посібник.

Еще по теме Подорожі Америго Веспуччі: "від­криття" Нового Світу — Америки.:

  1. Поняття "цивілізації Доколумбо­вої Америки". Специфіка історичного процесу Нового Світу.
  2. ОБРАЗ ЧЕЛОВЕКА В "МЕТАМОРФОЗАХ" ОВИДИЯ (КЕИКС И ГАЛКИОНА)
  3. КРИТИКА ДРЕВНЕИОНИЙСКИХ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ О СЕВЕРНЫХ СТРАНАХ И "СКИФСКИЙ РАССКАЗ" ГЕРОДОТА
  4. Тавантінсую після завершення "ве­ликих завоювань".
  5. 29. XX съезд КПСС. Начало дестанилизации (Н.С.Хрущев). "Политическая оттепель" и ее противоречия
  6. 32. Международные отношения и внешняя политика СССР в 1946-1984 гг. "Холодная война"
  7. СЕВЕР В "ЗЕМЛЕОПИСАНИИ" ГЕКАТЕЯ МИЛЕТСКОГО
  8. Географія та природно-кліматичні умови "країни майя".
  9. ВОЕННАЯ И ТОРГОВАЯ ЭКСПАНСИЯ НА ВОСТОК В ЭПОХУ ИМПЕРИИ И "ГЕОГРАФИЯ" ПТОЛЕМЕЯ
  10. "ВОЗВРАЩЕНИЕ ЭРОТА": ΔΗΥΤ2 - КЛЮЧЕВОЙ ТЕРМИН ДРЕВНЕГРЕЧЕСКОЙ МЕЛИКИ
  11. 7. "Смутное время": основные события и результаты. Политика первых Романовых и духовный раскол XVII в.
  12. Астеки в "боротьбі за батьківщину". Заснування Теночтітлана.
  13. СУЩНОСТЬ ПОЛИТИКИ "ВОЕННОГО КОММУНИЗМА" ( ВК ).
  14. № 10. ИЗ ВОСПОМИНАНИЙ О КРИТО-МИКЕНСКОЙ ЭПОХЕ В „ИЛИАДЕ" И „ОДИССЕЕ"
  15. "АРИМАСПЕЯ" АРИСТЕЯ ИЗ ПРОКОННЕСА