<<
>>

Походження інків.

Правда про походження етносу інків тоне в легендах і переказах, тому саме вони являють собою одне з основних джерел інфор­мації про етногенез цього народу. Найвідомішим міфом, що своєрідно пояснює історію виникнення інків, є оповідь про со­нячне походження їхньої правлячої династії, згідно з якою прабатьком інкських імператорів був сам сонячний бог Інті.

Згідно з цією легендою, найвищим богом Всесвіту є бог-твореиь сущого світу Пачакамак ("Твореиь-Утримувач"). Саме ним були ство­рені земля, рослини, тварини, люди, небеса, а також ціла низка богів, серед яких виділялися бог-Соние Інті та Його сестра-дружина, боги- ня-Місяиь Ванакаурі. Однак упорядкуванням конкретного життя Па­чакамак не опікувався (для нього це були надто дрібні проблеми), то­му люди доінкської епохи жили жахливо, нічим не відрізняючись від тварин.

"Люди за тих часів жили як нерозумні звірі й тварини, без релігії та порядку, без поселень і домівок, не обробляючи й не засіваючи землю, не одягаючись і не прикриваючи своє тіло, бо вони не вміли обробляти ані бавовник, ані вовну, щоб виготовляти одяг. Вони жи­ли парами, по троє, як їм траплялося поєднатися разом, у печерах і

розколинах скель та в ямах у землі; немов тварини їли вони польову траву і коріння дерев, і дикі фрукти, якими вони користувалися, і людське м'ясо. Одні покривали своє тіло листям і корою дерев та шку­рами звірів, інші ходили голяка. Словом, вони жили немов олені чи стада диких тварин, і навіть до жінок вони ставилися як худоба,

„ 1

оскільки вони не знали ані власних жінок, ані знайомих .

Таке становише богам, звичайно, не подобалося, і якось вони навіть спробували винищити усе людство, влаштувавши для цього всесвітній потоп, однак два брати, шо пасли своїх лам на гірських пасовиськах, напередодні звернули увагу на те, шо їхні лами якось дивно поводяться. Запитавши лам про причину їхньої поведінки, бра­ти довідалися, шо зірки сказали ламам про наближення великого потопу, який може знищити усе живе на землі.

Тоді брати разом із родинами сховалися у високогірних печерах, прихопивши з собою стада, і коли розпочався жахливий дош, що тривав кілька місяців, лише вони й вижили. А коли дош припинився, на небі знову з'явився сонячний бог Інті, під промінням якого зайва вода випарувалася, рівень її упав, і брати з сім'ями спустилися з гір та відродили людство.

Саме з тих часів, як вчить індіанська мудрість, люди живуть пов­сюди, а лами, шо не можуть забути про жахливу повінь, бояться низин і полюбляють жити виключно у горах.

Отже, людство вижило, але проблема лишилася, і тоді за справу налагодження людського суспільства взявся сам сонячний бог Інті. Лля того, щоб привнести світ цивілізованості у варварську людську спільноту, він відправив на землю своїх рідних дітей — сина Манко Капака й дочку Мама Окльо, яким дав такий наказ: дати людям "за­повіти й закони, з якими вони жили б як розсудливі й виховані люди, шоб вони жили у поселеннях і домівках, уміли обробляти землю, вирощувати рослини та злаки, розводити худобу й користуватися нею

- -„2 „

та плодами землі як розумні люди, а не як звірі . З цими словами він опустив божественних брата й сестру у води озера Тітікака та ще й дав їм золотий жезл як дороговказ, аби знайти місце для заснування власної столиці, а наостанок "наказав їм: як приведете цих людей до служіння нам, захищайте розум і справедливість, зі співчуттям, мило­сердям та благими намірами виконуючи в усьому обов'язки шанобли­вого батька до своїх ніжних і любимих дітей, ...а я обігрію вас, коли буде холодно, і вирошу ваші пасовиська, своєчасно надішлю дош і чисте [небо] і щодня турботливо буду я пролітати над світом, щоб ба­чити й задовольняти всі потреби, шо виникнуть на землі... І з цього моменту я оголошую та призначаю вас королями й панами всіх людей, кого ви зможете наставити своїм розумом, творінням і

„З

правлінням .

Вислухавши уважно батька, Манко Капак і Мама Окльо вибрали­ся з вод озера Тітікака й помандрували на північний захід у пошуках земель, придатних для заснування своєї столиці, але ніде золотий жезл півметрової довжини не можна було навіть силоміць загнати у фунт, і тільки біля пагорба Ванакаурі в долині Куско("Пуп") він м'яко увійшов у землю (а отже місцевий фунт виявився достатньо пухким

для землеробського використання). Тому Манко Капак і Мама Окльо зупинилися в цій долині, збудували тут замок Інтіканча ("Двір бога Сонця"), заснувавши в такий спосіб столицю майбутньої могутньої імперії — місто Куско (Коско), а людям навколишніх земель передали божественну релігію сонцепоклоніння, запровадили закони й поря­док, навчили чоловіків обробляти землю й метали , а жінок — ткати й шити, вести домашнє господарство та виховувати дітей.

За іншою міфологічною версією, історія інків почалася з момен­ту, коли чотири брати родини Аяр (Качі, Манко, Учу й Аука) в розкішному одязі вийшли у супроводі своїх сестер-дружин з печери Апурімак і попрямували шукати місце для заснування столиці май­бутньої величної держави, але під час мандрів Качі образив богів, то­му вони його замурували живцем у тій самій печері Апурімак. Учу во­лею тих самих богів перетворився на камінь, а Манко та Аука спіль­ними зусиллями заснували Куско. Через два роки після цього Аука раптово помер, і саме тому єдиним повновладним першоінкою та власне засновником династії інкських правителів став Аяр Манко.

Є й інші легендарні версії зародження першоінків, але всі вони завершуються заснуванням інкської імператорської династії, фундатором якої виступає згаданий Манко Капак. Водночас вони об'єктивно засвідчують певну етнічну стро­катість процесу виникнення народу інків. Проте, враховую­чи, що першоінки в усіх варіантах міфів багато мандрували, часто міняючи місце проживання, можна припустити, що вирішальну роль у становленні ранньоінкського етносу відігра­ли не осілі землероби долин, а кочові племена горян номадич- но-скотарської орієнтації, яких рільники стаціонарних посе­лень узагальнено іменували льякуас.

Таким чином, син сонячного бога Інті — Манко Капак — став першим "імператором"(сапа-інка —"єдиний, справж­ній інка"), а його сестра-дружина Мама Окльо — першою "імператрицею"(коя —"правителька") династії "сонячних імператорів". Столицею заснованого ними ранньодержавно- го утворення став високогірний Куско, виникнення якого датується приблизно серединою (можливо, другою полови­ною) XII ст. або навіть початком XIII ст.

Місце для столиці Манко Капак обрав надзвичайно вдале. Оточе­на з усіх сторін горами долина Куско мала родючі фунти. Чотири гірських джерела (Вільканота, Уатанає та ін.) забезпечували її чистою водою, а невелике солоне озеро — сіллю. Місцевий високогірний клімат — "швидше холодний, аніж жаркий" — усе ж був достатньо теплим, шоб мешканці міста могли комфортно почувати себе у приміщеннях без опалення.

Водночас регіон був позбавлений мух, москітів та інших набридливих комах — універсальних рознощиків

тотальної антисанітарії, котрі якшо й долітали сюди у теплі сонячні дні, то лише в мізерній кількості. Рівномірно суха й прохолодна пого­да створювала ідеальні умови для тривалого зберігання будь-яких продуктів (навіть м'яса, котре ніколи у Куско не тухне, а лише в'ялить­ся). Отож не дивно, шо саме гірська долина Куско, розмішена на ви­соті трьох кілометрів над рівнем моря, була обрана першоінками для заснування свого столичного поселення.

Суттєві уточнення й доповнення до легендарного етногенезу інків привнесли дані археології та лінгвістики, згідно з якими первин­них інків нині ідентифікують як осілий народ землеробів, шо розмов­ляли мовою пукіна, а отже являли собою своєрідне продовження цивілізаційних традицій величної культури Тіауанако. Ця версія зна­ходить своє підтвердження також у фольклорних матеріалах давньоіндіанських легенд, які засвідчують, шо після Тітікаки брат і сестра першоінки спочатку відвідали Тіауанако, а вже звідти за пора­дою тіауанацьких радників помандрували в пошуках зручного місця для заснування власної столиці.

З цього почався тривалий і доволі непростий шлях інків від маловиразного народу землеробів, яких загнала на висо­когірні андські плато кривава "війна всіх проти всіх" між племенами регіону, що ворогували на початку II тис. н. е., — до висот великоімперської гегемонії.

<< | >>
Источник: Рубель В.А.. Історія цивілізацій доколумбової америки. Навчальний посібник.

Еще по теме Походження інків.:

  1. Походження цивілізації чібча- муїсків.
  2. Імперія інків напередодні конкісти.
  3. Внутрішній устрій держави інків.
  4. ЦИВІЛІЗАЦІЯ ІНКІВ
  5. Велика воєнно-територіальна екс­пансія інків.
  6. Вступ до інкознавства.
  7. Цивілізація тотонаків.
  8. VIII. Рим, Картагена й Греція.
  9. Регіональна екологічна криза кінця хні ст. та її наслідки. Початок масштабних інкських завоювань.
  10. НАЙВАЖЛИВІШІ ДАТИ