ПРИМІТКИ

Цит. за: Путешествия Христофора Колумба (дневники, письма, доку­менты) / Пер. с исп. Я. М. Света /Под ред. И. И. Магидовына. Моск­ва, 1952. С. 246.

²Булла "Inter caetera"№ 2, 4 мая 1493 г.

3

Тордесильясский договор между королями Испании и Португалии о разделе мира, 7 июня 1494 г. // Там же. С. 375.

4

Цит. за: Мирошевский В. М. Освободительные движения в американ­ских колониях Испании от их завоевания до войны за независимость (1492-1810). Москва; Ленинград, 1946. С. 144.

⁵Егоров Д. И. Записки солдата Берналя Диаза дель Кастильо / Пер. с исп.: В 2 т. Т. 1. В погоне за золотом. Ленинград, 1928. С. 202.

⁶Там же. С. 19.

⁷Там же.

⁸ Там же. С. 37.

9

Антона Солиса история о покорении Мексики или Новой Гишпании / Пер. с нем. В. Лебедева: В 2 ч. Санкт-Петербург, 1765. Ч. 1. С. 63.

¹⁰Егоров Д. Я. Записки солдата Берналя Диаза дель Кастильо. С. 64 — 65.

¹¹ Підписуючи накази про ці жорстокі, садистські покарання, що засто­совувалися до співвітчизників за тисячі миль від рідної Іспанії, Е. Кор­тес намагався прикинутися жертвою обставин, тому прилюдно навіть "жалкував", шо взагалі вміє писати.

12

Цит. за: Прескотт В.Завоевание Мехики: В 2 т. / Пер. с англ. Санкт- Петербург, 1885. Т. 1 (Кн. І и II). С. 53.

Хосе Лопес Портильо. Сказание о Кецалькоатле / Пер. с исп. А/. И. Бы- линкиной. Москва, 1980. С. 187.

14

Погиб народ Мешикатль / Пер. с исп. Ю. Петрова // Кеиаль и голубь: Поэзия науа, майя, кечуа / Сост. В. Б. Земское. Москва, 1983. С. 158.

¹⁵ Антона Солиса история о покорении Мексики или Новой Гишпании / Пер. с нем. В. Лебедева: В 2 ч. Ч. 1. С. 222.

¹⁶ Заради зміцнення военного союзу з тотонаками Е. Кортес навіть од­ружився з дочкою тотонацького вождя Каталіною.

17

Кинжсмов Р., Белов А. Падіння Теночтітлана. Київ, 1959. С. 72.

Егоров Д. И. Записки солдата Берналя Диаза дель Кастильо. С. 101.

19

Пізніше Е. Кортес звинуватив у різанині в Чолулі тотонаків, які, мов­ляв, переконували його, шо в Чолулі весь "народ брехливий і підступний" (Цит. за: Прескотт В.Завоевание Мехики. Т. 1. С. 112).

20

Егоров Д. Н. Записки солдата Берналя Диаза дель Кастильо. С. 141.

²¹ Там же. С. 190.

Цит. за: Прескотт В. Завоевание Мехики: В 2 т. / Пер. с англ. Т. 2 (Кн. IV, V и VI). С. 114.

²³Цит. за: Там же. С. 141.

24

Цит. за: Олива де Коль X. Сопротивление индейцев испанским кон­кистадорам / Пер. с исп. Москва, 1988. С. 103.

25

Цит. за: Там же. С. 113.

26

Цит. за: Земское В. Б. Литература открытий и конкисты (первые испаноамериканские памятники) // История литератур Латинской Америки: В 4 т. Т. 1. От древнейших времен до начала Войны за неза­висимость / Отв. ред. В. А. Земское. Москва, 1985. С. 163.

27

Цит. за: Олива де Коль X. Сопротивление индейцев испанским кон­кистадорам / Пер. с исп. С. 117.

²⁸ Цит. за: Там же. С. 118.

29

Священные письмена майя: Пополь-Вух; Рабиналь-ачи / Пер. Р. В. Кинжалова; Диего де Ланда. Сообщение о делах в Юкатане / Пер. Ю. В. Кнорозова. Санкт-Петербург, 2000. С. 165.

30

Цит. за: Олива де Коль X. Сопротивление индейцев испанским кон­кистадорам / Пер. с исп. С. 128.

31

Цит. за: Кинжалов Р. В. Литература майя в XVI веке // История лите­ратур Латинской Америки: В 4 т. Т. I. От древнейших времен до начала Войны за независимость / Отв. ред. В. А. Земское. Москва, 1985. С. 278.

32

До кінця XV ст. Святий Яків (Сант-Яго) вважався офіційним покрови­телем християнської Реконкісти на Іберійському півострові й офіційно називався Santjago Matamoros ("Сант-Яго Урази Маврів"). Після завер­шення Реконкісти та початку іспанських колоніальних загарбань в Аме­риці Святого Якова проголосили своїм покровителем конкістадори, що грабували Новий Світ, тому й офіційна титулатура цього святого була змінена на Santjago Mataindios ("Сант-Яго Урази Індіанців").

33

Цит. за: Гуляев В. И. Последам конкистадоров. Москва, 1976. С. 106. ^иДиэго de Ланда. Сообщение о делах в Юкатане (1566 г.) / Пер. со ста- роисп. Ю. В. Кнорозова. Москва; Ленинград, 1955. С. 128.

35

Тексты колониального периода: Пророчество о двадцатилетии 11 Владыки (Пр. 11-11) // Кнорозов Ю. В. Письменность индейцев майя. Москва; Ленинград, 1963. С. 87-88.

Цит. за: Гуляев В. И. По следам конкистадоров. С. 112.

37 2

Царство Кокомів займало на той момент територію в 2 тис. км з на­селенням у 30 тис. чол., Тутуль-Шиви контролювали терени площею у 8 тис. км і мали у своєму розпорядженні значно більші людські ресур­си — до 120 тис. мешканців.

^ІНДизго де Ланда. Сообщение о делах в Юкатане (1566 г.) / Пер. со ста- роисп. Ю. В. Кнорозова. С. 130, 131.

39

Тексты колониального периода: Пророчество жреца Чилам Балам (Пр. IV) // Кнорозов Ю. В. Письменность индейцев майя. С. 94.

4{)

Диэго де Ланда. Сообщение о делах в Юкатане (1566 г.) / Пер. со ста- роисп. Ю. В. Кнорозова. С. 130, 131.

⁴¹Там же. С. 131-132.

Цит. за: Там же. С. 240.

43

Цит. за: Магидович И. П. История открытия и исследования Цент­ральной и Южной Америки. Москва, 1965. С. 126.

44

Цит. за: Вольский Ст. Пизарро. Москва, 1935. С. 99.

45

В разі успіху експедиції влада обіцяла Ф. Пісарро щорічно сплачува­ти 725 тис. мараведі, Д. Аїьмагро — 200 тис. мараведі, по 75 тис. мара- веді на рік обіцяли іншим командирам і т. ін.

46

Цит. за: Вольский Ст. Пизарро. С. 100.

⁴⁷ Цит. за: Там же. С. 103.

48

Цит. за: Земское В. Б. Литература открытий и конкисты (первые испаноамериканские памятники) // История литератур Латинской Америки: В 4 т. Т. 1. От древнейших времен до начала Войны за неза­висимость / Отв. ред. В. А. Земское. С. 165.

49

Цит. за: Ростоикая Л. В. Золото Перу // Культура Перу / Отв. ред. В. А. Кузьмищев. Москва, 1975. С. 47.

Пограбувавши інків, пісаррівські конкістадори отримали як нагороду по 20 кг золота кожен піхотинець і по 40 кг золота — кожен кавале­рист.

зі

Цит. за: Кузьмищев В. А. У истоков общественной мысли Перу. Гар­силасо и его история инков. Москва, 1979. С. 180.

52

Цит. за: Олива де Коль X. Сопротивление индейцев испанским кон­кистадорам / Пер. с исп. С. 195.

53

Свидетельство о добросовестной службе капитана Франсиско де Орельяны // Открытие великой реки Амазонок: Хроники и документы XVI века о путешествиях Франсиско де Орельяны / Пер. с исп. С. М. Вайнштейна. Москва, 1963. С. 32.

54

Цит. за: Серое С Я. Инки в колониальном Перу // Проблемы архео­логии и древней истории стран Латинской Америки / Отв. ред.

B. А. Башилое. Москва, 1990. С. 250.

⁵⁵ Цит. за: Кузьмищев В. А. У истоков общественной мысли Перу. Гар­силасо и его история инков. С. 152.

⁵⁶ Цит. за: Там же. С. 153, 154.

⁵⁷ Цит. за: Там же. С. 155.

⁵⁸Гонсало Фернандес де Овьедо-и-Вальдес. Сведения о походе Гонсало Писарро в страну корицы, о плавании Франсиско де Орельяны по ре­ке Мараньон и о землях, лежащих по этой реке (отрывок из «Всеоб­щей и подлинной истории Индий, островов и материковой земли в море-океане») // Открытие великой реки Амазонок: Хроники и доку­менты XVI века о путешествиях Франсиско де Орельяны / Пер. с исп.

C. М. Вайнштейна. Москва, 1963. С. 127.

59

Цит. за: Гонионский С. А. Колумбия. Историко-этнографические очер­ки. Москва, 1973. С. 47.

⁶⁰ Цит. за: Там же. С. 47, 48.

⁶¹ Цит. за: Олива де Коль X. Сопротивление индейцев испанским кон­кистадорам / Пер. с исп. С. 185.

Цит. за: Созина С. А. Муиски. Еще одна цивилизация древней Аме­рики. Москва, 1969. С. 66.

Цит. за: Селиванов В. Н. Культура колониальной Венесуэлы // Куль­тура Венесуэлы / Отв. ред. В. А. Кузъмищев. Москва, 1984. С. 47.

64

Цит. за: Кутейщикова В. И. Литература генерал-капитанств и аудиен- сий Испанской Америки в XVII веке (Куба, Гватемала, Новая Грана­да, Кито, Чили, Чаркас, Ла-Плата) // История литератур Латинской Америки: В 4 т.

6э

Термін Чіліпоходить від кечуанського слова чірі — ’’холод”. Так від­повідали інки конкістадорам на запитання про те, якою є країна, роз­ташована на південь від Тавантінсую — і саме так іспанці її прозвали. ⁶⁶ Цит. за: Винниченко И. В.Черты становления национальной литера­туры Чили // Культура Чили / Отв. ред. С. А. Гонионский и В. А. Кузь­мищев. Москва, 1968. С. 43.

⁶⁷ На той момент П. де Вальдівія знайшов, нарешті, в землях арауканів золото (родовище в долині Кокімбо). Після цього він ’’відчув себе сеньйором” і відправив до Перу свого посланця Алонсо де Монроя у супроводі загону із тридцяти вершників, у яких ’’золотими були і стре­мена, широкі й великі, і попруга, і уздечки, і вся упряж” (цит. за: Оли­ва де Коль X.Сопротивление индейцев испанским конкистадорам / Пер. с исп. С. 232). Такий ’’піарівський” крок мав спонукати іспанців активніше брати участь у колоніальних війнах на землях Чілі.

⁶⁸ Цит. за: Олива де Коль X.Сопротивление индейцев испанским кон­кистадорам / Пер. с исп. С. 233.

69

Цит. за: Земское В. Б. Творчество Аюнсо де Эрсильи // История ли­тератур Латинской Америки: В 4 т. Т. 1. От древнейших времен до на­чала Войны за независимость / Отв. ред. В. А. Земское. С. 216.

70

Цит. за: Олива де Коль X. Сопротивление индейцев испанским кон­кистадорам / Пер. с исп. С. 243.

⁶⁹ Цит. за: Там же. С. 240.

72

Цит. за: Там же. С. 236.

⁷⁰ Цит. за: Там же. С. 242.

74

Цит. за: Фостер У. 3. Очерк политической истории Америки / Пер. с англ. Москва, 1953. С. 123.

75

В інших іспанських колоніях Нового Світу іспанський уряд спеціаль­ним законом заборонив у 1530 р. обертати індіанців на рабів. Цілкови­то інститут індіанського рабства був ліквідований в американських ко­лоніях Іспанії у 1680 р.

⁷¹ Цит. за: Олива де Коль X.Сопротивление индейцев испанским кон­кистадорам / Пер. с исп. С. 244.

77

Дієго де Росалес так і назвав свою хроніку: ’’Загальна історія Чілі. Індіанська Фландрія”.

⁷⁸3агалом до Чілі переселилося за колоніальних часів не більше як 70 тис. європейців, майже половина з них знайшла тут свою смерть.