РОЗДІЛ І. ДОКОЛУМБОВІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ МЕЗОАМЕРИКИ

Мезоамерика (Месоамерика) — область Центральної Америки, на теренах якої у доколумбову епоху виникли, розвивалися і загинули класичні давньоамериканські цивілізації, утворені носіями мов тано-астецької, отоманзької та майя-ської (майя-соке) мовних сімей, а також народом тарасків (пурепеча), мову якого науковці вважають ізольованою, оскільки лінгвородичів для неї в Мезоамериці відшукати поки що не поталанило нікому.

Поняття про Мезоамерику як певну історико-культурну спільність увів у науковий обіг мексикано-німецький науковець Пауль Кірхгофф у 1943 р. Географічно вона обмежена лише тією частиною Центральної Америки, на теренах якої в доколумбові часи функціонували класичні давньо-індіанські цивілізації, а отже в параметрах сучасних політичних реалій під дефініцію Мезоамерика підпадають території центральної та південної частини Мексиканських Сполучених Штатів, а також землі Белізу, Гватемали, Г ондурасу та Сальвадору.

Сам П. Кірхгофф відносив до Мезоамерики ще й частину Нікарагуа, хоча цивілізаційний процес на цих землях у доколумбову епо­ху проявився доволі слабо.

Найдавніші свідчення присутності людини в Мезоамериці датуються приблизно XXIII тисячоліттям до н. е. Знайдені вони у долині Пуебло (на схід від сучасного Мехіко). Судячи з матеріалів розкопок, перші мексиканці у технологічному відношенні вийшли вже на рівень мезоліту (вони винайшли лук і стріли), а жили приокеанічним рибальством і полюванням на мамонтів, слонів- мастодонтів, гігантських бобрів, викопних американських коней, гігантських лінивців, довгорогих бізонів, оленів-карибу, лосів та великих верб-людоподібних п'ятипалих лам. Полювання це було доволі ефективним, однак у IX тис. до н. е. після відступу льодовика клімат у регіоні суттєво потеплішав, унаслідок чого вимерли всі тварини-гіганти (32 види мегафауни!). Об'єктами полювання стали тепер антилопи, зайці, кролі, єноти, свині-пекарі, скунси, черепахи і птахи, навіть пацюки, ящірки та змії, однак результативність такого мисливства не могла зрівнятися з попередніми часами.

На питання: чому саме кукурудза стала основною сільськогосподарською культурою Мезоамерики? — чудову відповідь дав знаменитий американський етнолог-еволюціоніст Льюїс Генрі Морган (1818—1881): «Маїс, завдяки його виростанню в гірських місцевостях, що давало можливість безпосередньої культивації, з огляду на його придатність до споживання як у зеленому, так і у стиглому стані, його високу врожайність та поживність, виявився багатющим дарунком природи, шо сприяв початковому прогресові людства більше, аніж усі інші хлібні злаки, разом узяті. Це пояснює вражаючий прогрес, досягнутий туземиями Америки без домашніх тварин» [2].

У III тис. до н. е. давні мезоамериканці винайшли також кераміку. Саме на такому цивілізаційному грунті в регіоні активізувався процес ранньоцивілізаційного синтезу, наслідком якого стала поява на теренах Мезоамерики перших соціально стратифікованих суспільств.

1. Класична ботаніка переконувала, що без застосування здобутків генної інженерії поступове селекційне перетворення теосінтле на класичну кукурудзу з важким качаном мало тривати не менш як 20 тис. років. Проте наприкінці XX ст. американський дослідник Дж. Бідл виявив унаслідок тривалих польових досліджень, що качани кукурудзи виникають у середовищі теосінтле природним шляхом як результат періодичної нежиттєспро-можної мутації, своєрідної "природної помилки". Вона полягає у довіль­ному втрачанні природної роз'єднаності насіння при появі неправильного колоса теосінтле, де зерна замість індивідуальної оболонки для кожного з них укриті своєрідним листяним коконом. Мініатюрний кукурудзо-подібний качан, що виникав у такий спосіб, ставав одразу тупиковою мутацією, оскільки без втручання людини не міг самостійно розкритися і дати згодом потомство. Отже, без людини усі подібні мутації теосінтле в тому ж поколінні вимирали. Лише селекційне втручання людини дало їм можливість вижити і дати такого ж типу потомство, що зрештою сприяло появі класичного високоврожайного маїсу з його качанами.

2. Морган Л. Г. Древнее общество или исследование линий человеческого прогресса от дикости через варварство к цивилизации / Пер. с англ. Ленинград, 1935. С. 18.