<<
>>

РОЗДІЛ 2. ДОКОЛУМБОВІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ

Згідно з даними археології та палеодемографії люди почали заселяти терени Південноамериканського континенту не пізніше IX тис. до н. е. Перші мешканці регіону прийшли сюди з півночі (мабуть, через Панамський перешийок) і жили спочатку полюванням на реліктову плейстоценову фауну (дикі коні, екзотичні п'ятипалі протолами, які зовнішньо більше нагадували верблюдів, олені, мастодонти тощо), займалися рибальством і збиральництвом.

У подальшому люди заселили й освоїли Анди та приандські савани Колумбії та Венесуели, досягли лісів Амазонії і пампасів Патагонії.

Дискусійним залишається питання про точну хронологію початків південноамериканського землеробства, та, думається, вони мало чим відрізнялися від аналогічних показників Мезоамериканського регіону. В усякому разі доведено, що спроби доместикації рослин здійснювалися по всій Південній Америці, однак результативність цих дій виявилася різною.

У лісах Амазонії люди вдавалися до вирубно-вогневого землеробства (культивували кукурудзу, гарбузи, квасолю, арахіс і персикову пальму), проте потенціал цього варварського стосовно природи різновиду господарської активності доволі швидко вичерпався. Звівши нанівець значну частину реліктових амазонських лісів, перші місцеві рільники так і не змогли збудувати тут розвинену землеробську цивілізацію, оскільки родючість удобрених золою земель виснажувалася за два-три (максимум за п'ять) років, а природна угноєність лісових земель завжди невелика, бо все, що земля встигає накопичити, за умов щедрого поливу, тут же споживають із грунту дерева. Більше того, винищуючи первісний лісовий ландшафт, люди йшли далі, а на місці колишніх пралісів виростало справжнє "зелене пекло" із рослин, грубу зелену масу яких здатні споживати хіба що комахи, спроможні перетравлювати клітковину. У таких вторинних джунглях, що розрослися на нововідкладених грунтах, зникли великі травоїдні, зате вдосталь стало змій (у тому числі найбільша у світі — анаконда), піраній та отруйних павуків-птахоїдів, ягуарів і пум, оцелотів та крокодилів і т.

ін. На цьому історія ранньоамазонських рільників завершилася, а ті індіанці, що вижили після цієї екологічної катастрофи, зазнали соціально-еволюційної деградації й повернулися до господарської системи, базованої на збиральництві, полюванні на дрібну дичину (мавпи, броненосці, пекарі, тапіри тощо), рибальстві та мисливстві. На цьому цивілізаційний розвиток невеликих мандрівних колективів Амазонії припинився, і в плані соціально-політичного розвитку вони впали у стагнацію на рівні примітивних тропічних збирачів з елементами мисливства та рибальства.

Зовсім в іншій природній ситуації опинилися індіанці у західній половині Південної Америки. Рівнинних лісів тут майже не було, а тому вже з самого початку тут можна було братися до рільництва: терасного (на схилах гір), використовуючи для зрошування воду гірських струмків і річок, іригаційного — у засушливих районах тихоокеанського узбережжя, або звичного для нас — у добре зрошених, жарких гірських низинах, на родючих, однак не дуже лісистих землях. Для того, щоб розвивати за таких умов рільництво, потрібні були злагоджені зусилля великої кількості людей, чітка організація колективної праці, певна соціальна диференціація тощо. Зате такий спосіб господарювання виявився не лише ефективним, а й стабільним, а тому мав перспективу і став урешті-решт базою для формування місцевих цивілізаційних осередків.

Важливим чинником, що сприяв прискоренню темпів соціоеволюційного розвитку Андської зони, стала поява в IV тис. до н. е. галузевого скотарства на базі одомашнення лам та альпак (альпаг) — своєрідних "верблюдів" Нового Світу.

За даними палеозоології, прабатьківщиною праверблюдів — спільних предків верблюдів і лам — були знамениті Великі рівнини Північної Америки, де ці дивовижні тварини з'явилися близько 40 млн років тому. У процесі стрімкої територіальної експансії частина з них розселилася й осіла в Євразії (саме від них беруть свій початок, власне, верблюди), а решта — опанувала Америку. Щоправда, за часів останнього великого зледеніння праверблюди в Північній Америці вимерли, однак у горах та на степових рівнинах Південної Америки вони вижили, давши початок дешо вайлуватим довгошиїм гуанако та відносно невеликим, але спритнішим білогрудим вікуньям, що уславилися своєю високоякісною вовною.

V III тис. до н. е. людина взялася за одомашнення гуанако, внаслідок чого з'явилася ідеально пристосована для роботи у горах, покірна й сильна лама — велика тварина з виразними настовбурченими вухами, яка переносила вантажі (вагою до 60 кг), давала людям м'ясо для їжі та кизяки на паливо, хоча й не могла похвалитися якісною вовною. Схрестивши її з вікуньєю, люди вивели ще й коротковуху альпаку, котра, хоча й не мала фізичних кондицій лами, зате могла пастися на бідних гірських пасовиськах високогір'я (до 4 тис. м над рівнем моря) і давала довгу (волокна до 40 см) шовковисту вовну найвищої якості 14-ти кольорів і відтінків (близько 5 кг за рік з одної тварини).

Напередодні конкісти індіанці Анд вивели ше дві породи "гірських верблюдів" — паковікунью (помісь альпаки і вікуньї), та уарізо (помісь альпаки і лами), які давали вовну гіршої якості, але в більших об'ємах, аніж чистокровна альпака, проте поширення цих гібридних тварин так і не стало масовим.

Уже наприкінці V тис. до н. е. в Андському регіоні склалася розвинена система рільничих культур, носії яких спеціалізувалися на культивації квасолі та інших бобових, гарбузів, червоного перцю, кабачків, лукуми й бавовнику, займалися рибальством, мисливством та інтенсивним морським збиральництвом, а з IV тис. до н. е. почали вирощувати кукурудзу. Саме на цьому господарсько-технологічному грунті в Південній Америці почався процес формування соціально стратифікованих суспільств.

<< | >>
Источник: Рубель В.А.. Історія цивілізацій доколумбової америки. Навчальний посібник.

Еще по теме РОЗДІЛ 2. ДОКОЛУМБОВІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ:

  1. РОЗДІЛ І. ДОКОЛУМБОВІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ МЕЗОАМЕРИКИ
  2. Доколумбові мандри в Америку: гіпотези і факти.
  3. РОЗДІЛ 3. КОНКІСТА І ЗАГИБЕЛЬ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ДОКОЛУМБОВОЇ АМЕРИКИ
  4. Поняття "цивілізації Доколумбо­вої Америки". Специфіка історичного процесу Нового Світу.
  5. Скромницкий А.. Энциклопедия доколумбовой Америки. Часть 1. Южная Америка. Том 1. Хронисты, чиновники, миссионеры, историки XVI-XVII веков в Южной Америке: Биографии. Библиография. Источники. / под ред. А. Скромницкого. — К.: Blok.NOT,2011. — 316 с., 2011
  6. Скромницкий, А. (редактор-составитель), Талах, В. (редактор).. Энциклопедия доколумбовой Америки. Часть 1. Южная Америка. Том 2. Источники XVI-XVII веков по Южной Америке: Хроники. Документы. / под ред. А. Скромницкого. — Киев: Blok.NOT,2012. — 1129 с., 2012
  7. Походження цивілізації чібча- муїсків.
  8. Загибель цивілізації астеків.
  9. Знищення цивілізації посткласич­них майя.
  10. ЦИВІЛІЗАЦІЇ АНДСЬКОЇ ЗОНИ ДОІНКСЬКОЇ ДОБИ
  11. Олена Джеджора. Історія Європейської Цивілізації. Частина І. До кіпця XVIII століття. - Львів: Видавництво ЛБА,1999. - 448 с., 1999
  12. СЕВЕРНАЯ АМЕРИКА
  13. ПЕРВОНАЧАЛЬНОЕ ЗАСЕЛЕНИЕ АМЕРИКИ