<<
>>

Вступ до астекознавства.

Про те, що астеки (ацтеки) створили ве­личну цивілізацію, яка своїм зо­лотом багато в чому змінила хід світової історії, іспанці довідалися ще в процесі конкісти, однак проблема збереження виявлених індіанських старожитностей мало цікавила хижих колонізаторів.

Підтримала цю боротьбу з "дия­вольськими вченнями" й като­лицька церква. Періодичні ауто­дафе, в ході яких спалювалися виявлені індіанські рукописи ра­зом із самими бунтівними індіан­цями, почав організовувати вже перший архієпископ Мексики

Е. Хіменес, котрий раніше зажив сумнозвісної слави вини­щенням решток мавританської культури на півдні Піренеїв у Гранаді. Посильний внесок у знищення самої пам'яті про цивілізацію Доколумбової Мексики зробив перший іспан­ський губернатор Лоренцо Савала, який демонстративно наказав розірвати усі знайдені в архівах астецької столиці манускрипти на шматочки і продати їх дрібним торговцям як обгортковий папір.

Навіть глава конкістадорів Е. Кортес, вражений фана­тизмом церковників, порадив єпископові Мехіко дону Хуа­ну де Сумарразі (1468 — 1548) зберегти бодай частину індіан­ських рукописів "на пам'ять", але на "божевільного єписко­па" це не подіяло: пам'ятки астецького минулого продовжу­вали нищити. Отож не дивно, що не минуло і ста років після конкісти, як про культуру доколумбових мезоамери- канців забули.

Відродженню інтересу до історії астеків та становленню астекоз­навства як такого наука завдячує американському юристові Вільяму Прескотту ( 1796 — 1859), який з власної ініціативи упродовж кількох десятиліть збирав в усіх бібліотеках світу копії документів про історію індіанців та конкісту, а в 1843 р. опублікував за результатами свого дослідження монументальну книгу "Завоювання Мексики". Так було започатковане наукове вивчення астецького минулого.

Реконструювати історію цього знаменитого народу дає змогу цілий комплекс джерел.

Насамперед, це археологічні матеріали, котрі періодично поновлюються завдяки постій­ним експедиціям мексиканських та американських архео­логів. Крім того, попри руйнівну активність конкістадорів та їхніх послідовників, наука має у своєму розпорядженні також значну кількість писемних документів про історію астеків. Це різноманітні "кодекси", до яких відносять записані та врято­вані давньоіндіанські рукописи ("Реєстр данини", "Кодекс Обена", "Кодекс Борджіа", "Кодекс Тлоцина", "Кодекс Кінацина", "Кодекс Шолотля""Пінтура де Мехіко", "Стрічка мандр" ("Кодекс Ботуріні" або "Кодекс Сігуенси") та ін.), а також зібрані по гарячих слідах після конкісти оповіді індіанців про їхнє минуле (кодекси Ріоський, Тел- леріано-Ременсіс, Флорентійський ("Атлас Саагуна"), Бур- бонський, Мендоси, Фехервари-Мейєра та ін.), зафіксовані на папері справжніми ентузіастами науки — католицькими місіонерами Хуаном де Торкемадою, Бернардино де Саагу-

ном та їхніми учнями й послідовниками: Антоніо Валеріано з Аскапоцалько, Мартіном Хакобітом із Тлалтелолько, Алон­со Бегерано і Педро де Сан Буенавентурою із Куаутітлана, Кристобалем де Кастильйо та ін.

Другим типом писемних джерел про астецьке минуле є "історії", створені самими індіанцями (як правило, родовито­го походження, навіть царської крові) й до того ж своєю рідною мовою науатль (іноді — іспанською), а вже після конкісти — і латиницею. До них належать анонімні "Хроні­ка Куаутітлану", "Легенда про Сонця", "Історія тольтеко- чічімеків або літопис із Куаутінчана", "Хроніка із Тлалте­лолько" та "Хроніка із Сан-Грегоріо Акапулько", "Хроніка Мешикайотля" і "Кроніка мексикана" ("Мексиканська хро­ніка") Ернандо Альварадо Тесосомока (онука сумнозвісного Мотекусоми II), "Історія чічімеків" дон Фернандо Альви де Іштлільшочитля (1578 — 1657), "Різноманітні оригінальні історії царств Кулуакан, Мешико й інших провінцій", а та­кож "Тепанецькі аннали" нащадка текпанецьких владик (із міста Аскапоцалько) Домінго Франсиско де Сан Антон Му- ньйон Чімальпаїн Куаутлеуаніцина (1579 — ?), "Історія міста й республіки Тлашкала" нащадка тлашкаланських прави­телів Дієго Муньйос Кабарго (?—1613) та ін.

Третім джерелом наших знань про астецьке минуле є різноманітні пам'ятки класичної астецької художньої літера­тури — пісні, міфи, казки, поезія, епос тощо.

Окрім даних про історію власне астеків, означені хроніки й кодекси містять також суттєву інформацію стосовно історії попередніх мезоамериканських цивілізацій — тольтецької, чічімецької та ін.

Досить інформативним джерелом даних про історію астеків є оповіді самих конкістадорів про завоювання та знищення мезоамериканських цивілізацій, в яких відбилися не тільки бурхлива епоха конкісти, а й власне індіанське ми­нуле Доколумбової Америки. Серед них особливо цінними є записки і звіти самого Ернана Кортеса та його найближчих послідовників Педро де Альварадо та Е. Гусмана, спогади про "Справжнє завоювання Нової Іспанії" одного з кор- тесівських вояків Берналя Діаса дель Кастильйо (?—1584), а також бюрократична звітна документація колоніальної адміністрації Мексики після її завоювання іспанцями. До цього типу джерел можна віднести також документи като­лицьких місіонерів, серед яких особливою повагою і спів-

чуттям до трагічної долі індіанців виділяється "Історія Індій"Бартоломе де Лас Касаса (1474—1566).

Важливим джерелом інформації про історію мезоамери­канських цивілізацій є також праці власне іспанських хро­ністів, присвячені не лише конкісті, а й окремим аспектам доколумбової історії регіону. До них належать "Звичаї Нової Іспанії"Андреаса де Ольмоса, "Індіанська духовна історія" Херонімо де Мендієти, "Історія індіанців Нової Іспанії" Торібіо де Паредеса де Бенавенте, "Загальна історія речей Нової Іспанії" Бернардіно де Саагуна (її науамовний варіант називають Флорентійським кодексом), "Історія індіанців Нової Іспанії" Дієго де Дурана, "Загальна і природна історія Індій"Гонсало Фернандеса де Овьєдо-і-Вальдеса (1478 — 1557) та ін. Написані переважно католицькими монахами, вони містять чимало цінної інформації стосовно історії та культури індіанських народів, хоча й несуть на собі відбиток іспано-християнського бачення означеної проблематики.

Попри наявність значної кількості різнотипних за походженням джерел з історії астеків, проблема адекватного відтворення їхнього минулого й досі залишається не до кінця розв'язаною, оскільки більшість згаданих више джерел мають непрямий, опосередкований характер.

Це пов'язано не лише з руйнівними наслідками конкісти, а й з украй політизованим ставленням до історії з боку самих астеків, які неодноразово її переписували та переробляли в руслі концепції власної історичної унікальності. Найтрагічнішим у цьому плані став сумнозвісний наказ астецького правителя Іцкоатля (1428 — 1440), згідно з яким були спалені всі попередні "неправильні" давньо- індіанські рукописи, а замість них під жорстким контролем влади були створені нові, "правильні" піктографічні хроніки, в яких астецьке ми­нуле подавалося в бажаному для астеків руслі. Це робить украй проб­лематичним об'єктивне відтворення доімперського минулого астеків, зокрема, надзвичайно заплутаної хронології згадуваних у хроніках подій, різнобій у фактах та іменах діячів тощо.

<< | >>
Источник: Рубель В.А.. Історія цивілізацій доколумбової америки. Навчальний посібник.

Еще по теме Вступ до астекознавства.:

  1. ВСТУП
  2. Вступ до інкознавства.
  3. 55. Участие России в Семилетней войне.
  4. СЕВЕРНЫЙ ПОХОД. ВЗЯТИЕ ПЕКИНА
  5. 2. Возникновение российского парламентаризма
  6. Из ПРЕДЫСТОРИИ МЛАДШЕЙ ТИРАНИИ (Столкновение личности и государства в Спарте на рубеже V—IV столетий до н. э.)
  7. ПЕРЕВОДЫ ИСТОЧНИКОВ, ОПУБЛИКОВАННЫЕ В «ПРИЛОЖЕНИЯХ» ВДИ
  8. Россия в конце 19 нач. 20 вв.
  9. Причины войны
  10. 3. Кризис власти в годы Первой мировой войны
  11. 12. Эпоха Ивана Грозного.
  12. ВОЗОБНОВЛЕНИЕ ХУННО-КИТАЙСКОЙ ВОЙНЫ