Вступ до інкознавства.

Цивілізація інків явила собою одну з вершин до­колумбової історії індіанців. Вона першою з усіх державних утво­рень Нового Світу доколоніальної доби досягла рівня хрестоматійної централізованої імперії, однак руй­нівний вал внутрішніх усобиць, а потім і конкісти поглинув біль­шість її здобутків.

ще до приходу в регіон іспанців, під час внутрішньої грома­дянської війни, що покінчила з імперією власне інків бук­вально напередодні конкісти. Отож єдиними дійсно пер- шоджерельними матеріалами про історію інків та їхньої ве­личної імперії є, переважно, пам'ятки місцевої архітектури й мистецтва. Проте й вони зазнали варварського винищен­ня в епоху колоніальних загарбань, коли безцінні шедеври інкського лиття європейці перетворювали на безликі зливки золота й срібла, а із кам'яних плит показово зруйнованих інкських храмів і палаців будували християнські каплиці. Утім, наші знання про інків не можна назвати абсолютно "німими" — і головна заслуга в цьому належить раннім іспаномовним хроністам, які одразу після завершення кон­кісти доклали неабияких зусиль, аби записати свідчення індіанців про їхнє власне минуле.

Таких іспаномовних хронік, де представлена інкська історія, налічують більше сотні, хоча не всі вони рівноцінні за достовірністю та науковою допитливістю авторів. Найцін­нішою та найінформативнішою є, звичайно, "Справжні ко­ментарі про інків" Гарсіласо де ла Bern (1539—1616) — іспа­номовного хроніста, який по жіночій лінії був нащадком аристократичного інкського роду, а тому мав цілковиту до­віру індіанських інформаторів, серед яких було чимало його прямих родичів.

Його ж перу належить опублікована вже після смерті хроніста "Загальна історія Перу", але в ній описана не стільки власне імперія інків, скільки процес її завоювання іспанцями.

Менш інформативною, однак не менш цінною з огляду на документальну обізнаність автора, є виявлена в 1908 р. у книгосховищі Данської Королівської бібліотеки Копенгаге­на "Перша нова хроніка і добре правління" (1613) Феліппе Гуамана Пома де Аяли (1532—1615) — християнізованого індіанця — вихідця з царського роду Яровільків, які прави­ли 50-тисячним народом чінча до інків, потім утратили вла­ду внаслідок інкського завоювання й відтак служили інкам як регіональні управителі. Суттєво доповнюють наші знан­ня про інкське минуле хроніки, записані зі слів окатоличе­них індіанців їхніми першими християнськими пасторами, серед яких найбільшої слави зажили "Історія Нового Світу" монаха-єзуїта Бернабе Кобо (1582—1657), "Хроніка Перу" (автор — Педро де Сієсаде Леон, 1518(?) — 1554), "Природ-

на і духовна історія Індій" єзуїта Хосефа де Акости (1539— 1600), "Походження й генеалогія королів Перу, їхні діяння, звичаї" Мартіна Морруа, "Збірка записів про інків"Хуана Діаса де Бетансоса (1510—1576), "Загальна і правдива історія Індій"Гонсало Фернандеса де Овієдо-і-Вальдеса (1478 1557), "Загальна історія Індій" знаменитого "Головного Хроніста Його Величності по Індіях" Антоніо де Еррера-і- Тордесільйоса (1559—1625) та "Записки про історичні й політичні старожитності Перу" монаха Фернандо де Мон- тесіноса. Свій посильний внесок у збереження пам'яті про інкську цивілізацію зробили також перші колоніальні чи­новники Іспанії, що служили у підкорених землях Нового Світу. Серед них — "Опис діянь інків"коррехідораКуско Хуана Поло де Ондегардо (? — 1576), "Історія відкриття й завоювання Перу, а також війни та явищ, що там відбували­ся"Августина де Сарате (1504—1589(?)) та "Індіанська істо­рія" (в історіографії її частіше називають "Історією імперії інків") Педро Сармієнто де Гамбоа (1532—1592).

Недостатньо дослідженими, а тому менш відомими залишаються "Оповідь про старожитності королівства Перу" ше одного іспано- індіанського хроніста із кола нащадків аймарської знаті на ім'я Хуан де Санта-Крус Пачакуті Ямкі Салькамайва (XVII ст.) та "Легенди й об­ряди інків", записані у 1570-х роках креолом Крістобалем де Моліною.

Ще одним цікавим джерелом з історії інків може стати таємничий Неаполітанський рукопис, створений на початку XVII ст. місіонєрами- єзуїтами італійського походження Джованні Антоніо Кумісом та Джо- ванні Анелло Олівою на основі повідомлень іше одного іспано- індіанського інформатора — єзуїта Бласа Валери (1551 — 1597). Перші повідомлення про цей манускрипт сягають іше 1927 р., коли італійський герцог Амедео ді Савойя-Акоста вручив його як весільний дарунок офіцерові з роду Мічінеллі, однак вивчення цього документа почалося тільки тепер, коли в родині Мічінеллі з'явився перший про­фесійний історик Клара Мічінеллі, оскільки лише вона, як представ­ник означеного роду, дістала доступ до незвичайної сімейної реліквії. Дехто вважає, шо після введення цього документа в науковий обіг історію доколумбових цивілізацій Південної Америки доведеться пе­реписувати наново...

Останніми десятиліттями джерельну базу інкознавства істотно розширили так звані візітас — звіти іспанських колоніальних чинов­ників середини й кінця XVI ст. про ситуацію у підвладних територіях, в яких частково описується також ситуація у Тавантінсую (тобто дер-

жаві інків) напередодні конкісти. Цей тип документів належить до су­то архівно-бюрократичних джерел і містить докладну інформацію стосовно демографії, соціальної організації, відносин власності та інших важливих аспектів інкського минулого, проте опрацювання візітас науковцями лише почалося, тому давати їм джерелознавчу оцінку поки шо рано.

З кінця XIX ст. посилений інтерес до інкської культур­ної спадщини виявила археологія. її найбільшим здобутком стало відкриття у 1911 р. американцем Хейрамом Бінгемом у горах над долиною р. Урубамби міста-фортеці Мачу-Пікчу ( Стара Гора") — таємничої гірської віце-столиці інкської імперії, існування якої раніше вважали вигадкою хроністів.

Наукове вивчення інкської історії розпочав уже згадуваний В. Прескотт, котрий невдовзі після створення першої академічної ас- текознавчої праці підготував чергове монументальне дослідження — 'Історія завоювання Перу".

Звичайно, джерельна база з цієї проблеми не така вже й велика, однак комплексний аналіз усіх доступних науков­цям документальних матеріалів дав можливість в основному реконструювати історію загадкової інкської цивілізації, хоча й "темних плям" у її минулому ще дуже й дуже багато...