ХРОНОЛОГІЯ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА
Ппним із головних завдань історичної науки є вивчення відного часу) - й чотири міжльодовиків’я (інтергляціалів): «конпміпностей розвитку людського суспільства та подія ДУнай-гюнц, гюнц-міндель, міндель-рисс і рисс-вюрм - процесів еволюції матеріальної, соціальної і духовної культу теплих періодів між холодними гляшалами, коли повністю
визволялися від льодового покрову помірні широти І В них розселювалися представники теплолюбної фауни і флори.
Наступ і відхід льодовиків мали нестабільний, пульсуючий характер, тобто декілька стадій свого розвитку й згасання, коли похолодання на якийсь час поступалося короткочасним потеплінням і навпаки. Теплі проміжки між стадіями льодовика дістали назву міжстадіалів (інтерстадіалів). У цілому схема розподілу антропогена складається з п’яти гля- ціалів із їхніми інтерстадіалами і чотирьох інтергляціалів, які відображають послідовність змін природного середовища в еоплейстоцені і плейстоцені. Голоцен поділяється на так палеокліматичні періоди: пребореаль, бореаль, атлантикум суббореаль і субатлантикум. Всі згадані періоди антропоген} мають «абсолютну» хронологію (див. схему 1).Складена за матеріалами переважно Центральної та Західної Європи, ця схема не має універсального значення проте, як найбільш обгрунтована, частіше використовується в узагальнюючих працях, а також в археологічних, антропо логічних та історичних дослідженнях. Крім наведеної схеми розроблена ще низка варіантів регіонального поділу антро погену, які здебільшого узгоджені з альпійською схемою Для території України схема періодизації антропогену роз роблена Μ. Ф. Векличем. У межах еоплейстоцену і плейсто цену ним визначений 21 палеоетап, які синхронізовані ∏( можливості з гляціалами, інтерстадіалами та інтергляціала ми центральноєвропейської схеми.
Незважаючи на всебічне наукове обгрунтування, геоло гічна періодизація має також певні недоліки.
Так, постійні уточнюються межі гляціалів, інтерстадіалів й інтергляціалів їхнє хронологічне співвідношення й «абсолютне» датування з’ясовуються характер і обсяг природних катаклізмів, фау ністичного і флористичного наповнення окремих геологія них періодів тощо.Останнім часом дискутується нова схема глобального па леокліматичного розчленування антропогену та її хроноло гічне обгрунтування. Не виключено, що в недалекому май бутньому деякі «абсолютні» дати, наведені в нашому підруя нику, будуть уточнені й переглянуті. Проте на сьогодні гео логічна періодизація, розглянута вище, є надійною основою для створення відносної періодизації історії людства. Вон дає змогу простежити послідовність розвитку матеріально культури, що зберігається у відповідних геологічних наша руваннях, а також забезпечити надійне хронологічне обгрун тування етапів розвитку й удосконалення техніки і техноло гії первісного виробництва.
Археологічна періодизація історії первісного суспільства. На відміну від геологічної, археологічна періодизація грунтується на соціальних чинниках, а саме: змінах у характері матеріалу, з якого виготовлені основні знаряддя праці і предмети побуту, а також у техніці й технології їхньої обробки. Ще давньокитайські і давньоримські філософи помітили послідовність у використанні каменю, бронзи (міді) і заліза для виготовлення знарядь праці та зброї на певних етапах історичного розвитку. Проте наукове обгрунтування цього спостереження було дане лише наприкінці XIX ст., коли був запропонований поділ історії суспільства на кам’яний, бронзовий та залізний віки, що послідовно змінювали один одного.
Дальший поділ історичного процесу грунтується на змінах у техніці й технології виготовлення предметів матеріальної і духовної культури. Суб’єктивна оцінка цих факторів призвела до того, що схеми внутрішнього розподілу кожного із зазначених віків у різних дослідників суттєво відрізняються одна від одної. Немає єдності й у визначенні перехідних періодів. У зв’язку з цим наведемо лише узагальнюючу археологічну періодизацію історії первісного суспільства.
Перші схеми поділу кам’яного віку були розроблені ще у другій половині XIX ст. Протягом XX ст. у ці схеми були внесені деякі уточнення. Сучасна періодизація кам’яного віку має такий загальний вигляд: стародавній кам’яний вік — палеоліт, середньокам’яний вік — мезоліт, новий кам’яний вік — неоліт.
Ураховуючи важливе значення для з’ясування проблем періодизації первісної історії схеми внутрішнього поділу палеоліту, розглянемо її докладніше. На першому рівні палеоліт поділяється на ранній (нижній) і пізній (верхній). Іноді дослідники виділяють між ними ще середній палеоліт. Подальше членування передбачає поділ раннього палеоліту на такі епохи: олдувай, ашель, мустьє. За іншими схемами мустьє відокремлюється в середній палеоліт. Пізній палеоліт поділяється на три періоди: ранній, середній і пізній.
Непроста ситуація склалася з самого початку з виділенням епохи мезоліту. Одні дослідники взагалі приєднують мезоліт до пізнього палеоліту і розглядають його як фінальний етап останнього, інші називають цю перехідну епоху «післяпалеолітом» (епіпалеолітом), треті, навпаки, вважають мезоліт, принаймні його останній період, протонеолітом, або безкерамічним неолітом. Деякі вчені розцінюють епіпалеоліт, протонеоліт, безкерамічний неоліт як регіональний Прояв розвитку матеріальної культури і суспільства в межах
палеоліту або неоліту. Проте більшість сучасних дослідників розглядає мезоліт як окрему археологічну епоху.
Існують різні підходи серед дослідників і щодо остаточного розмежування неоліту і бронзового віку. Час, коли вперше виникають і поширюються вироби з металу (міді), одні дослідники виокремлюють у мідно-кам’яний ВІК (енеоліт, халколіт), інші розглядають його в межах неоліту, як його заключний етап, треті приєднують мідний період до бронзового віку і розглядають їх разом як епоху міді- бронзи.
Перші цивілізації (політичні структури) виникають на Близькому і Середньому Сході, в Китаї і Індії наприкінці бронзового — початку ранньозалізного віку.
На інших територіях Старого Світу становлення цивілізацій пов’язане з раннім залізним віком.Наведена періодизація не є єдиною в археологи. Існує ще ціла низка регіональних періодизацій, якими археологи намагаються компенсувати недоліки основної періодизації, з’ясувати проблеми синхронізації історичних явищ і розбіжності в рівнях розвитку матеріальної культури, пов’язані з нерівномірністю проходження історичного процесу в різних регіонах земної кулі. В цілому археологічна періодизація, будучи тісно пов’язаною з геологічною, дає можливість історикові прослідкувати характер і напрям поступового удосконалення знарядь праці, а також пов’язати розвиток матеріальної культури суспільства зі змінами природного середовища. Загалом, на археологічній періодизації будується в основному періодизація первісної історії.
Щоправда, останнім часом самою археологією було доведено, що близькі за типом і рівнем розвитку суспільства використовували різні матеріали і запроваджували різні технології для виготовлення знарядь праці. Так, давні цивілізації американського континенту користувалися металом у виробництві, проте досить високий рівень розвитку суспільства забезпечувався переважно кам’яними, кістяними і дерев’яними знаряддями праці. Водночас деякі народи Африки спочатку запровадили у виробництво залізо, а бронзу — значно пізніше, або й зовсім її не використовували. А окремі народи Південно-Східної Азії з самого початку своєї історії дуже мало користувалися знаряддями з каменю, або тривалий час зберігали їх архаїчні форми, забезпечуючи високий рівень виробництва переважно бамбуковими і дерев’яними виробами. Відкриття цих історичних феноменів призвело свого часу до «кризи» археологічної періодизації. Деякі дослідники взагалі її відкинули й почали «конструювати» складні схеми історичного розвитку суспільства і природи. Однак, позбавившись своєї універсальності, археологічна періодизація продовжує зберігати свою пріоритетність.
Антропологічна періодизація історії первісного суспільства.
Дана періодизація знайшла своє відображення в систематиці людини та її предків. Розроблена на суто природничих засадах антропологічна систематика дає можливість історику простежити етапи еволюції людини та її предків, встановити принципову межу, яка відокремлює людину від тварини, розглянути суттєві питання послідовного становлення прямо ходіння, формування руки, розвитку мозку, виникнення мислення і мови. Антропологи поділяють епохи за змінами фізичного (морфологічного) типу людини в такому порядку: найдавніша людина (Homo erectus, архантроп), стародавня людина (Homo sapiens neanderthalensis, палеоантроп), сучасна людина (Homo sapiens sapiens, неоантроп). Будучи синхронізовані з геологічними і археологічними періодами, стадії антропологічного розвитку людини створюють антропологічну періодизацію первісного суспільства.Однією з найскладніших в антропології є проблема грані між людиною і твариною. В антропологічній систематиці й досі не з’ясовані остаточно критерії морфологічного розмежування між людиною і її предками. Останнім часом для вирішення цього складного питання дослідники стали залучати археологічні матеріали, зокрема знахідки найдавніших знарядь праці. Проте навіть у такій «зміїианій систематиці» залишається місце сумнівам. Так, остаточно не визначено місце хабілісів (Homo habilis — людини вмілої). Одні дослідники вважають її людиною, інші — передлюдиною. Не до кінця виріїпеною залишається й «неандертальська проблема» — проблема морфологічного і хронологічного співвідношення архантропів і палеоантропів, яка виникла ще на початку XX ст.
Підсумовуючи все вищесказане з приводу спеціальних періодизацій антропогену та історії первісного суспільства, наведемо схему синхронізації етапів розвитку природного середовища, фізичного типу людини і матеріальної культури первісності за сучасними даними геології, археології і палеоантропології. В основу хронологічної шкали покладені ♦абсолютні» дати, визначені завдяки природничо-науковим методам.
Ці дати з часом можуть уточнюватися. Проте послідовність основних етапів розвитку природного середовища, людини і суспільства та їхнє співвідношення залишаються незмінними, що й дозволяє розглядати їх як основу Для історичної періодизації.
Наведена синхроністична схема періодизації ιvιvp.ι v.α- новлення і розвитку фізичного типу людини та матеріальної культури людства часто використовується і в суто історичних дослідженнях первісної епохи. Розробка загальної історичної періодизації історії первісного суспільства, незважаючи на її понад сторічну «історію», на сьогодні ще остаточно не завершена. .
В наш час немає потреби докладно розглядати етнологічні періодизації XIX - початку XX ст., у тому числі й поширену серед радянських дослідників так звану періодизацію Моргана—Енгельса, які за браком використаних для їх складання джерел практично втратили своє наукове значення. Щоправда, не так давно деякі дослідники ще намагалися пристосувати періодизаціїо Моргана—Енгельса до сучасних наукових розробок, проте ці намагання вже мають історюг рафічний характер (В. Ф. Генінг, Л. Я. Залізняк, С. В.Смир нов та пі.). Зауважимо лише, що періодизація Моргана грунтувалася, передовсім, на критерії розвитку засобів виробництва і недостатньо враховувала складну картину розвитку соціальних стосунків первісності. До того ж протягом XX ст помітно змінилася джерельна база, яка свого часу була покладена в основу цієї періодизації. Все це зумовило те, гШ 0θHa втратила своє наукове значення ще в першій половині XX ст. В цей час були запропоновані декілька періодизацій первісної історії, але помітний слід залишила лише періодизація С. П. Толстова.
С. П. Толстов поділив первісну історіїо на три етапи її розвитку: 1) первісне стадо (епоха становлення первісного суспільства); 2) первісна община (епоха розквіту первісного суспільства); 3) воєнна демократія (епоха занепаду первісного суспільства та виникнення передумов становлення політичного суспільства). В основу такого поділу він поклав визначені ним етапи розвитку продуктивних сил. Можна лише здогадуватися, чого більше в цій періодизації: наукової інтуїції чи наукового досвіду, але вона в основному не втратила свого значення до нашого часу, навіть більше, справила значний вплив на всі подальші розробки цієї проблеми як серед етнологів, так і археологів. Незалежно від принципових змін критеріїв, покладених в основу багатьох сучасних схем періодизації історії первісного суспільства, поділ первісної історії на епохи первісного стада, первісної общини та занепаду первісного суспільства залишається практично незмінним, змінилися лише назви цих етапів та їх внутрішній розподіл.
Запропоновані, починаючи з 50-х років, радянськими етнологами схеми періодизації історії первісного суспільства будувалися вже на «єдино правильному критерії поділу історії первісності», на визначенні етапів змін форм виробничих відносин, тобто на принципі формаційного членування історичного процесу. Для дослідників цього напряму характерні декілька підходів щодо розробки основного критерію складання періодизації. Одні дослідники намагаються врахувати еволюцію засобів виробництва в цілому, простежуючи якомога більше різноманітних змш у розвитку продуктивних сил та в формах соціальних відносин. Інші за основу беруть лише еволюцію суспільних відносин, перш за все зміни у формах власності та розподілу суспільного продукту. Проте жодному з дослідників цих двох напрямів поки що не вдалося скласти більш-менш обгрунтовану схему періодизації первісної історії. їхні пропозиції зводяться здебільшого до принципових уточнень внутрішнього поділу основних етапів періодизації с. П. Толстова та уточнення їхніх хронологічних рамок.
Поряд із радянськими дослідниками проблемам періодизації первісної історії приділяли багато уваги й зарубіжні археологи та етнологи (антропологи). Найбільш обгрунтована схема поділу первісного суспільства на три корінні повороти в його Розвитку (знаряддєва, аграрна (неолітична) та міська революції) була запропонована видатним англійським археологом Гордо-
ном Чайлдом. Розроблена ще в середині 30-х років нашого століття, вона до сьогодні не втратила популярності серед дослідників, і не тільки археологів. Критеріями Гордона Чайлда часто користуються й наші вітчизняні археологи і етнологи.
Останнім часом антропологами, (етнологами) і археологами, переважно англомовними широко застосовується схема поділу первісних суспільств на егалітарні, ранжовані і страти- фіковані. Ця схема грунтується на вивченні етапів ускладнення соціальної організації первісних суспільств. Поряд із цим основним критерієм, прихильниками цього напряму широко застосовуються критерії розподілу виробленого продукту, так звані реципрокація та редистрибуція, розроблені основоположником субстантивістського напряму в економічній антропології Карлом Поланьї. Реципрокація — розподіл продуктів по горизонталі — мала місце лише в егалітарних суспільствах, де ще була відсутня будь-яка диференціація. Редистрибуція — розподіл продуктів по вертикалі — мала місце в ранжованих суспільствах, де вперше починає складатися рангова (престижна) диференціація суспільства (бігменство та вождівство). Однак у ранжованому суспільстві ще відсутній нерівнозначний розподіл житгє забезпечуючих ресурсів. І лише у стратифікова- них суспільствах редистрибутивні відносини досягають свого завершення, коли весь вироблений суспільством продукт концентрується в руках політичної влади, яка вважає його своєю власністю, і лише за своїми диференційованими нормами політична влада розподіляє його (продукт) уже згори донизу.
Дискусії з приводу проблем періодизації історії первісного суспільства тривають і в наш час. Єдиної загальновизнаної схеми періодизації первісної історії поки що не вироблено. Нижче ми пропонуємо узагальнену робочу схему, за якою побудовано наш підручник.
Синхронізація історичної періодизації первісної історії
Історичні епохи | Археологічні епохи | Антропологічні епохи | |
праобщина (первісне стадо) | олдувай, ашель, мустьє (?) | людина вміла архантропи палеоантропи | |
первісна | ранньопервісна община | мустьє (?), пізній палеоліт, мезоліт | палеоантропи (?) |
община | пізньопервісна община | неоліт енеоліт (?) | неоантропи |
епоха подіто генезу | енеоліт(?), бронзовий вік, ранній залізний вік |
Еще по теме ХРОНОЛОГІЯ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА:
- Станко В. Н. та ін.. Історія первісного суспільства: Підручник. — К.,1999. - 240 с., 1999
- Джерела з історії чібча-муїсків.
- Поняття "цивілізації Доколумбової Америки". Специфіка історичного процесу Нового Світу.
- РОЗДІЛ 2. ДОКОЛУМБОВІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ
- Цивілізація тольтеків.
- РОЗДІЛ 3. КОНКІСТА І ЗАГИБЕЛЬ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ДОКОЛУМБОВОЇ АМЕРИКИ
- СОДЕРЖАНІЕ
- Вступ до астекознавства.
- Боротьба за гегемонію. Цивілізація чібча-муїсків напередодні конкісти.
- Цивілізація ольмеків.