<<
>>

ХРОНОЛОГІЯ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Ппним із головних завдань історичної науки є вивчення відного часу) - й чотири міжльодовиків’я (інтергляціалів): «конпміпностей розвитку людського суспільства та подія ДУнай-гюнц, гюнц-міндель, міндель-рисс і рисс-вюрм - процесів еволюції матеріальної, соціальної і духовної культу теплих періодів між холодними гляшалами, коли повністю

визволялися від льодового покрову помірні широти І В них розселювалися представники теплолюбної фауни і флори.

Наступ і відхід льодовиків мали нестабільний, пульсуючий характер, тобто декілька стадій свого розвитку й згасання, коли похолодання на якийсь час поступалося короткочас­ним потеплінням і навпаки. Теплі проміжки між стадіями льодовика дістали назву міжстадіалів (інтерстадіалів). У ці­лому схема розподілу антропогена складається з п’яти гля- ціалів із їхніми інтерстадіалами і чотирьох інтергляціалів, які відображають послідовність змін природного середовища в еоплейстоцені і плейстоцені. Голоцен поділяється на так палеокліматичні періоди: пребореаль, бореаль, атлантикум суббореаль і субатлантикум. Всі згадані періоди антропоген} мають «абсолютну» хронологію (див. схему 1).

Складена за матеріалами переважно Центральної та За­хідної Європи, ця схема не має універсального значення проте, як найбільш обгрунтована, частіше використовується в узагальнюючих працях, а також в археологічних, антропо логічних та історичних дослідженнях. Крім наведеної схеми розроблена ще низка варіантів регіонального поділу антро погену, які здебільшого узгоджені з альпійською схемою Для території України схема періодизації антропогену роз роблена Μ. Ф. Векличем. У межах еоплейстоцену і плейсто цену ним визначений 21 палеоетап, які синхронізовані ∏( можливості з гляціалами, інтерстадіалами та інтергляціала ми центральноєвропейської схеми.

Незважаючи на всебічне наукове обгрунтування, геоло гічна періодизація має також певні недоліки.

Так, постійні уточнюються межі гляціалів, інтерстадіалів й інтергляціалів їхнє хронологічне співвідношення й «абсолютне» датування з’ясовуються характер і обсяг природних катаклізмів, фау ністичного і флористичного наповнення окремих геологія них періодів тощо.

Останнім часом дискутується нова схема глобального па леокліматичного розчленування антропогену та її хроноло гічне обгрунтування. Не виключено, що в недалекому май бутньому деякі «абсолютні» дати, наведені в нашому підруя нику, будуть уточнені й переглянуті. Проте на сьогодні гео логічна періодизація, розглянута вище, є надійною основою для створення відносної періодизації історії людства. Вон дає змогу простежити послідовність розвитку матеріально культури, що зберігається у відповідних геологічних наша руваннях, а також забезпечити надійне хронологічне обгрун тування етапів розвитку й удосконалення техніки і техноло гії первісного виробництва.

Археологічна періодизація історії первісного суспільства. На відміну від геологічної, археологічна періодизація грун­тується на соціальних чинниках, а саме: змінах у характері матеріалу, з якого виготовлені основні знаряддя праці і предмети побуту, а також у техніці й технології їхньої оброб­ки. Ще давньокитайські і давньоримські філософи помітили послідовність у використанні каменю, бронзи (міді) і заліза для виготовлення знарядь праці та зброї на певних етапах іс­торичного розвитку. Проте наукове обгрунтування цього спостереження було дане лише наприкінці XIX ст., коли був запропонований поділ історії суспільства на кам’яний, бронзовий та залізний віки, що послідовно змінювали один одного.

Дальший поділ історичного процесу грунтується на змі­нах у техніці й технології виготовлення предметів матеріаль­ної і духовної культури. Суб’єктивна оцінка цих факторів призвела до того, що схеми внутрішнього розподілу кожно­го із зазначених віків у різних дослідників суттєво відрізня­ються одна від одної. Немає єдності й у визначенні перехід­них періодів. У зв’язку з цим наведемо лише узагальнюючу археологічну періодизацію історії первісного суспільства.

Перші схеми поділу кам’яного віку були розроблені ще у другій половині XIX ст. Протягом XX ст. у ці схеми були внесені деякі уточнення. Сучасна періодизація кам’яного ві­ку має такий загальний вигляд: стародавній кам’яний вік — палеоліт, середньокам’яний вік — мезоліт, новий кам’яний вік — неоліт.

Ураховуючи важливе значення для з’ясування проблем періодизації первісної історії схеми внутрішнього поділу па­леоліту, розглянемо її докладніше. На першому рівні палео­літ поділяється на ранній (нижній) і пізній (верхній). Іноді дослідники виділяють між ними ще середній палеоліт. По­дальше членування передбачає поділ раннього палеоліту на такі епохи: олдувай, ашель, мустьє. За іншими схемами мустьє відокремлюється в середній палеоліт. Пізній палеоліт поділяється на три періоди: ранній, середній і пізній.

Непроста ситуація склалася з самого початку з виділен­ням епохи мезоліту. Одні дослідники взагалі приєднують мезоліт до пізнього палеоліту і розглядають його як фіналь­ний етап останнього, інші називають цю перехідну епоху «післяпалеолітом» (епіпалеолітом), треті, навпаки, вважають мезоліт, принаймні його останній період, протонеолітом, або безкерамічним неолітом. Деякі вчені розцінюють епіпа­леоліт, протонеоліт, безкерамічний неоліт як регіональний Прояв розвитку матеріальної культури і суспільства в межах

палеоліту або неоліту. Проте більшість сучасних дослідників розглядає мезоліт як окрему археологічну епоху.

Існують різні підходи серед дослідників і щодо остаточ­ного розмежування неоліту і бронзового віку. Час, коли вперше виникають і поширюються вироби з металу (міді), одні дослідники виокремлюють у мідно-кам’яний ВІК (енеоліт, халколіт), інші розглядають його в межах неоліту, як його заключний етап, треті приєднують мідний період до бронзового віку і розглядають їх разом як епоху міді- бронзи.

Перші цивілізації (політичні структури) виникають на Близькому і Середньому Сході, в Китаї і Індії наприкінці бронзового — початку ранньозалізного віку.

На інших тери­торіях Старого Світу становлення цивілізацій пов’язане з раннім залізним віком.

Наведена періодизація не є єдиною в археологи. Існує ще ціла низка регіональних періодизацій, якими археологи на­магаються компенсувати недоліки основної періодизації, з’ясувати проблеми синхронізації історичних явищ і розбіж­ності в рівнях розвитку матеріальної культури, пов’язані з нерівномірністю проходження історичного процесу в різних регіонах земної кулі. В цілому археологічна періодизація, бу­дучи тісно пов’язаною з геологічною, дає можливість істо­рикові прослідкувати характер і напрям поступового удоско­налення знарядь праці, а також пов’язати розвиток матері­альної культури суспільства зі змінами природного середо­вища. Загалом, на археологічній періодизації будується в ос­новному періодизація первісної історії.

Щоправда, останнім часом самою археологією було дове­дено, що близькі за типом і рівнем розвитку суспільства ви­користовували різні матеріали і запроваджували різні техно­логії для виготовлення знарядь праці. Так, давні цивілізації американського континенту користувалися металом у вироб­ництві, проте досить високий рівень розвитку суспільства за­безпечувався переважно кам’яними, кістяними і дерев’яни­ми знаряддями праці. Водночас деякі народи Африки спо­чатку запровадили у виробництво залізо, а бронзу — значно пізніше, або й зовсім її не використовували. А окремі наро­ди Південно-Східної Азії з самого початку своєї історії дуже мало користувалися знаряддями з каменю, або тривалий час зберігали їх архаїчні форми, забезпечуючи високий рівень виробництва переважно бамбуковими і дерев’яними вироба­ми. Відкриття цих історичних феноменів призвело свого часу до «кризи» археологічної періодизації. Деякі дослідники вза­галі її відкинули й почали «конструювати» складні схеми іс­торичного розвитку суспільства і природи. Однак, позба­вившись своєї універсальності, археологічна періодизація продовжує зберігати свою пріоритетність.

Антропологічна періодизація історії первісного суспільства.

Дана періодизація знайшла своє відображення в системати­ці людини та її предків. Розроблена на суто природничих за­садах антропологічна систематика дає можливість історику простежити етапи еволюції людини та її предків, встанови­ти принципову межу, яка відокремлює людину від тварини, розглянути суттєві питання послідовного становлення пря­мо ходіння, формування руки, розвитку мозку, виникнення мислення і мови. Антропологи поділяють епохи за змінами фізичного (морфологічного) типу людини в такому порядку: найдавніша людина (Homo erectus, архантроп), стародавня людина (Homo sapiens neanderthalensis, палеоантроп), сучас­на людина (Homo sapiens sapiens, неоантроп). Будучи син­хронізовані з геологічними і археологічними періодами, ста­дії антропологічного розвитку людини створюють антропо­логічну періодизацію первісного суспільства.

Однією з найскладніших в антропології є проблема гра­ні між людиною і твариною. В антропологічній систематиці й досі не з’ясовані остаточно критерії морфологічного роз­межування між людиною і її предками. Останнім часом для вирішення цього складного питання дослідники стали залу­чати археологічні матеріали, зокрема знахідки найдавніших знарядь праці. Проте навіть у такій «зміїианій систематиці» залишається місце сумнівам. Так, остаточно не визначено місце хабілісів (Homo habilis — людини вмілої). Одні дослід­ники вважають її людиною, інші — передлюдиною. Не до кінця виріїпеною залишається й «неандертальська пробле­ма» — проблема морфологічного і хронологічного співвідно­шення архантропів і палеоантропів, яка виникла ще на по­чатку XX ст.

Підсумовуючи все вищесказане з приводу спеціальних періодизацій антропогену та історії первісного суспільства, наведемо схему синхронізації етапів розвитку природного середовища, фізичного типу людини і матеріальної культу­ри первісності за сучасними даними геології, археології і па­леоантропології. В основу хронологічної шкали покладені ♦абсолютні» дати, визначені завдяки природничо-науковим методам.

Ці дати з часом можуть уточнюватися. Проте пос­лідовність основних етапів розвитку природного середови­ща, людини і суспільства та їхнє співвідношення залиша­ються незмінними, що й дозволяє розглядати їх як основу Для історичної періодизації.

Наведена синхроністична схема періодизації ιvιvp.ι v.α- новлення і розвитку фізичного типу людини та матеріальної культури людства часто використовується і в суто історич­них дослідженнях первісної епохи. Розробка загальної істо­ричної періодизації історії первісного суспільства, незва­жаючи на її понад сторічну «історію», на сьогодні ще оста­точно не завершена. .

В наш час немає потреби докладно розглядати етнологіч­ні періодизації XIX - початку XX ст., у тому числі й поши­рену серед радянських дослідників так звану періодизацію Моргана—Енгельса, які за браком використаних для їх скла­дання джерел практично втратили своє наукове значення. Щоправда, не так давно деякі дослідники ще намагалися пристосувати періодизаціїо Моргана—Енгельса до сучасних наукових розробок, проте ці намагання вже мають історюг рафічний характер (В. Ф. Генінг, Л. Я. Залізняк, С. В.Смир нов та пі.). Зауважимо лише, що періодизація Моргана грун­тувалася, передовсім, на критерії розвитку засобів вироб­ництва і недостатньо враховувала складну картину розвитку соціальних стосунків первісності. До того ж протягом XX ст помітно змінилася джерельна база, яка свого часу була по­кладена в основу цієї періодизації. Все це зумовило те, гШ 0θHa втратила своє наукове значення ще в першій половині XX ст. В цей час були запропоновані декілька періодизацій первісної історії, але помітний слід залишила лише періоди­зація С. П. Толстова.

С. П. Толстов поділив первісну історіїо на три етапи її розвитку: 1) первісне стадо (епоха становлення первісного суспільства); 2) первісна община (епоха розквіту первісного суспільства); 3) воєнна демократія (епоха занепаду первісно­го суспільства та виникнення передумов становлення полі­тичного суспільства). В основу такого поділу він поклав ви­значені ним етапи розвитку продуктивних сил. Можна лише здогадуватися, чого більше в цій періодизації: наукової інтуї­ції чи наукового досвіду, але вона в основному не втратила свого значення до нашого часу, навіть більше, справила знач­ний вплив на всі подальші розробки цієї проблеми як серед етнологів, так і археологів. Незалежно від принципових змін критеріїв, покладених в основу багатьох сучасних схем періо­дизації історії первісного суспільства, поділ первісної історії на епохи первісного стада, первісної общини та занепаду пер­вісного суспільства залишається практично незмінним, змі­нилися лише назви цих етапів та їх внутрішній розподіл.

Запропоновані, починаючи з 50-х років, радянськими ет­нологами схеми періодизації історії первісного суспільства будувалися вже на «єдино правильному критерії поділу істо­рії первісності», на визначенні етапів змін форм виробничих відносин, тобто на принципі формаційного членування істо­ричного процесу. Для дослідників цього напряму характерні декілька підходів щодо розробки основного критерію скла­дання періодизації. Одні дослідники намагаються врахувати еволюцію засобів виробництва в цілому, простежуючи якомо­га більше різноманітних змш у розвитку продуктивних сил та в формах соціальних відносин. Інші за основу беруть лише еволюцію суспільних відносин, перш за все зміни у формах власності та розподілу суспільного продукту. Проте жодному з дослідників цих двох напрямів поки що не вдалося скласти більш-менш обгрунтовану схему періодизації первісної істо­рії. їхні пропозиції зводяться здебільшого до принципових уточнень внутрішнього поділу основних етапів періодизації с. П. Толстова та уточнення їхніх хронологічних рамок.

Поряд із радянськими дослідниками проблемам періодиза­ції первісної історії приділяли багато уваги й зарубіжні археоло­ги та етнологи (антропологи). Найбільш обгрунтована схема поділу первісного суспільства на три корінні повороти в його Розвитку (знаряддєва, аграрна (неолітична) та міська революції) була запропонована видатним англійським археологом Гордо-

ном Чайлдом. Розроблена ще в середині 30-х років нашого сто­ліття, вона до сьогодні не втратила популярності серед дослід­ників, і не тільки археологів. Критеріями Гордона Чайлда час­то користуються й наші вітчизняні археологи і етнологи.

Останнім часом антропологами, (етнологами) і археолога­ми, переважно англомовними широко застосовується схема поділу первісних суспільств на егалітарні, ранжовані і страти- фіковані. Ця схема грунтується на вивченні етапів ускладнен­ня соціальної організації первісних суспільств. Поряд із цим основним критерієм, прихильниками цього напряму широко застосовуються критерії розподілу виробленого продукту, так звані реципрокація та редистрибуція, розроблені основопо­ложником субстантивістського напряму в економічній антро­пології Карлом Поланьї. Реципрокація — розподіл продуктів по горизонталі — мала місце лише в егалітарних суспільствах, де ще була відсутня будь-яка диференціація. Редистрибуція — розподіл продуктів по вертикалі — мала місце в ранжованих суспільствах, де вперше починає складатися рангова (престиж­на) диференціація суспільства (бігменство та вождівство). Од­нак у ранжованому суспільстві ще відсутній нерівнозначний розподіл житгє забезпечуючих ресурсів. І лише у стратифікова- них суспільствах редистрибутивні відносини досягають свого завершення, коли весь вироблений суспільством продукт кон­центрується в руках політичної влади, яка вважає його своєю власністю, і лише за своїми диференційованими нормами по­літична влада розподіляє його (продукт) уже згори донизу.

Дискусії з приводу проблем періодизації історії первісно­го суспільства тривають і в наш час. Єдиної загальновизна­ної схеми періодизації первісної історії поки що не вироб­лено. Нижче ми пропонуємо узагальнену робочу схему, за якою побудовано наш підручник.

Синхронізація історичної періодизації первісної історії

Історичні епохи Археологічні епохи Антропологічні

епохи

праобщина (первісне стадо) олдувай, ашель, мустьє (?) людина вміла архантропи палеоантропи
первісна ранньопервісна община мустьє (?), пізній палеоліт, мезоліт палеоантропи

(?)

община пізньопервісна община неоліт енеоліт (?) неоантропи
епоха подіто генезу енеоліт(?), брон­зовий вік, ранній залізний вік

<< | >>
Источник: Станко В. Н. та ін.. Історія первісного суспільства: Підручник. — К.,1999. - 240 с.. 1999

Еще по теме ХРОНОЛОГІЯ ТА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА:

  1. Станко В. Н. та ін.. Історія первісного суспільства: Підручник. — К.,1999. - 240 с., 1999
  2. Джерела з історії чібча-муїсків.
  3. Поняття "цивілізації Доколумбо­вої Америки". Специфіка історичного процесу Нового Світу.
  4. РОЗДІЛ 2. ДОКОЛУМБОВІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ
  5. Цивілізація тольтеків.
  6. РОЗДІЛ 3. КОНКІСТА І ЗАГИБЕЛЬ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ДОКОЛУМБОВОЇ АМЕРИКИ
  7. СОДЕРЖАНІЕ
  8. Вступ до астекознавства.
  9. Боротьба за гегемонію. Цивілізація чібча-муїсків напередодні конкісти.
  10. Цивілізація ольмеків.